Моя Історія – Kсенія Майборода
Доброго вечора, ми з України!
Це гасло зараз на устах мільйонів людей, які захищають кордони нашої країни і тих, хто рятує свої сім’ї та дітей від російської агресії та бомбардувань. Понад 3 мільйони з них перетнули кордон у пошуках захисту життя та притулку. Більше половини з них – діти, деякі отримали фізичні травми, більшість – травмовані психологічно. На сьогодні більшість з них залишилася в Польщі.
Моя історія дещо відрізняється від того, що довелося пережити мігрантам останніми тижнями, що рятували своє життя під обстрілами в особливо небезпечних районах війни. Проте мені теж довелося зіткнутися з жахами цієї війни.
Мене звати Ксенія. Я родом з Києва. Я виїхала з Києва з молодшим братом. Нам пощастило сісти у потяг Інтерсіті, який прямував у напрямку Львова. Потяг був вщент заповнений людьми, дітьми та домашніми тваринами, яких врятували їх господарі. Незважаючи на тисняву, всі намагалися допомагати один одному – 4 людини сідали на 3 місця, тримали на руках переляканих дітей, час від часу мінялися, аби люди могли відпочити від стояння протягом 10 годин. Пізніше ми провели цілий день у автобусі, набитому людьми, що стояв у довгій черзі перед кордоном. Моє серце розривалося, коли я дивилася на всіх цих жінок з розбитим серцем. Сотні тисяч жінок за мить втратили все. Їм довелося кинути своє життя, залишити свої надбання… а найбільше – своїх чоловіків, половинок, братів та батьків, які наразі захищають свою країну. Усі чоловіки віком від 18 до 60 років не мають права залишати кордони України. Мій чоловік теж лишився боротися проти російської агресії. Я дуже переживаю за нього. Мрію, щоб цей жах якомога швидше закінчився.
Я не хочу розповідати детально свою історію чи історії людей, які подорожували з нами. Людина, яка не пройшла через жах війни та бомбардування, не здатна відчути те, що відчуває той, хто втратив свій дім. Скажу одне – було дуже важко, але ми живі і маємо притулок! Від щирого серця хочу подякувати всім волонтерам, простим людям, прикордонникам, які навіть власним коштом намагаються підтримати мамусь, які купують підгузки, готують гарячий чай і їжу для всіх тих, хто цього потребує. Мене надзвичайно зворушили волонтери, які принесли теплу їжу, ковдри та іграшки для малечі на одній із зупинок руху автобусу. Ви були для всіх нас як промінь!
Хочу вклонитися всім волонтерам з Польщі, які своїми теплими словами, підтримкою, допомогою, поведінкою безперервно роблять наше життя кращим. Щиро бажаю Вам удачі. Щиро дякую моїм друзям, які дали нам притулок у місті Ясло.
Я хочу подякувати всім Полякам за те, що вони вже зробили і роблять кожної хвилини! Щиро хотіла б подякувати їм за те, що вони роблять у ці важкі часи для усіх нас.
Я вже зустріла багато друзів у Ясло, зокрема людей, які працюють у Фонді НАБУ, що створюють громадську організацію, метою якої є допомога іншим людям. Зараз ми спільно досягаємо поставлених цілей, допомагаємо асимілюватися українцям тут, створити свою громаду у місті, його околицях та всьому регіону.
Наразі ми реалізуємо програму допомоги українським біженцям, зокрема:
- Організація курсів польської та англійської мов для дітей, підлітків та дорослих;
- Допомога та психологічна підтримка дітей та дорослих, які постраждали від війни в Україні;
- Зустрічі місцевого населення з дітьми та дорослими з України з метою полегшення їх подальшої адаптації в Польщі;
- Юридична допомога (реєстрація перебування в Польщі, всі види юридичного супроводу на місці, допомога в консульських процедурах у разі прийняття рішення про поїздку в іншу країну);
- Зустрічі для найменших дітей, щоб через ігри та веселощі з однолітками викликати у них позитивні емоції;
- Допомога в розробці резюме польською або англійською мовами для людей, які активно шукають роботу;
- Організація активного відпочинку на свіжому повітрі, що дозволить дітям та їхнім мамам побачити красу природи цього краю (завдяки співпраці з партнерським фондом BEAR ми вже працюємо над можливістю пішохідних чи велосипедних маршрутів, організовуємо заходи у спортивному закладі або грати у футбол на відкритому повітрі на місцевих спортивних майданчиках тощо);
- Інтеграційні зустрічі для української громади, яка перебуває в нашому регіоні.
Звертаюся до Вас з проханням усілякої допомоги Фонду НАБУ у цьому важливому для українців питанні. Діти – майбутнє нації. Зараз більшість із них тут, і такі організації, як НАБУ, дозволяють їм жити нормальним життям. Так, більшість з них поїде в Україну, коли закінчиться війна, але частина залишиться тут або поїде в інші країни. Проте честь і вдячність вони збережуть у своїх серцях до останніх хвилин життя.
І, можливо, серед них буде наступний Арнольд Шварценехер, Ейнштейн, Шопен, Фернандо Алонсо, Майкл Джордан, Моцарт чи батьки наступного Авраама Лінкольна.
Volunteer, Ksenia Maiboroda
You may also like
Як виготовляють мило? – МАЙСТЕР-ШОПИ DIY
